Державний Гімн України
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття в бій кровавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим...
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні, піснь гучна розляже,
За карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Душу, тіло ми положим...
Музика М.Вербицького
Текст: П.Чубинський, С.Данилович
ТВОРЦІ ГІМНУ УКРАЇНИ
Слова національного славня (гімну) "Ще не вмерла Україна і слава, і воля” написав на початку 60-х років ХІХ століття відомий український поет, етнограф, фольклорист, член Російського географічного товариства (1873 р.), лауреат золотої медалі Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875 р.) та Уваровської премії Петербурзької Академії наук (1879 р.) Павло Чубинський (1839-1884 рр.). Вірш, уперше надрукований 1863 року, швидко розійшовся в народі, серед інтелігенції, студентів, гімназистів. Певний час його навіть приписували Тарасу Шевченку.
Того ж 1863 р. музику на слова вірша написав талановитий західно-український композитор і диригент о. Михайло Вербицький (1815-1870 рр.).
Своїм творенням і словами гімн засвідчує соборність українського народу, єдність його східних і західних земель, сподівання на щиру працю і завзяття, на славне утвердження вільної України поміж іншими народами.
Немає коментарів:
Дописати коментар